Все буде Україна

Однак дискусії в суспільстві точаться не стільки навколо назви, скільки навколо змісту свята. За легендою, цієї ночі душі померлих повертаються на землю та блукають вулицями. Тож не дивно, що для багатьох Геловін асоціюється з чимось моторошним.

Попри суперечливе ставлення, щороку діти й дорослі вирізають на гарбузах страшні обличчя, перевдягаються в костюми нечисті та влаштовують тематичні вечірки. Одні сприймають це як невинну розвагу, інші скаржаться на галас, а дехто вбачає в такому захопленні загрозу християнським традиціям. Останні називають Геловін «розвагою від диявола» та навіть пророкують його учасникам вічні муки в пеклі.

Чи вважає Православна церква України святкування Геловіну гріхом, де проходить межа між звичайною грою та небезпечним захопленням і як батькам уберегти дітей від сумнівного впливу? Про це поговорили з настоятелем Свято-Покровського храму в Сараті Владиславом Шіманом.

Геловін: невинна розвага чи релігійне захоплення?

– Отче Владиславе, святкування Геловіну – це гріх? Як християнину слід сприймати таке свято?

– Я особисто ніколи не сприймав Геловін. По-перше, це не наше свято. І річ не в тому, що я відкидаю все чуже. Просто спочатку я його не розумів, а згодом прочитав історію походження.

Геловін прийшов до нас, як і загалом до Європи та США, зі скандинавських країн як розвага. З часом він почав перетворюватися на своєрідний культ. І я розумію чому: це насамперед маркетинговий хід, спрямований на збільшення продажів святкової атрибутики. Однак останніми роками помічаю цікаву тенденцію: до всього цього, скажу відверто, почало додаватися багато бісовщини.

Прості забави з гарбузами, свічками та перевдяганнями я ще розумію. До костюмованих заходів для дітей, особливо зараз, коли вони прекрасно усвідомлюють, у якій ситуації живуть, ставлюся з розумінням.

Але є течії, які використовують це свято, щоб віддалити людей від Бога та Церкви й залучити на свій бік. Коли людина стає прихильником темних культів і вірувань, впливати на неї вже набагато легше.

– Тобто ці речі потрібно розділяти?

– Так. Для мене Геловін має дві сторони: комерційну та релігійну. І проти релігійної я категорично. Бо це бісовщина. А коли діти просто щось святкують – це інша справа.

До того ж у нас є власні свята, які незабаром розпочнуться. Спочатку, 6 грудня, відзначатимемо День святого Миколая, а потім наближатимемося до різдвяних свят. Проте люди хочуть веселитися, особливо коли таке бажання підтримує комерційний проєкт.

Чим Геловін відрізняється від Маланки та вертепу?

– В Україні теж є свої «чорти», які стають персонажами традиційних дійств, зокрема Маланки. Як Церква ставиться до таких звичаїв?

– Колись церковники теж були проти, але згодом адаптувалися. Навіть на Різдво діти перевдягаються та беруть участь у вертепах, і Церква ставиться до цього позитивно.

Усе залежить від того, що лежить в основі дійства. Якщо мета – налякати когось, заподіяти зло або займатися окультними речами, то ставлення буде негативним. Натомість персонажі Маланки, колядування чи вертепу цілком прийнятні, адже в основі цих традицій – добро, любов до людей і віра в Бога.

Як розпізнати небезпечне захоплення?

– У чому може полягати небезпека захоплення такими речами?

– Коли щось відбувається, а ми не знаємо, хто стоїть за цією ідеєю та з якою метою її можуть використовувати, варто бути обережними.

Пам'ятаєте гру «Синій кит»? Спочатку це виглядало як дитяча забава, але після повідомлень про самогубства в різних країнах стало зрозуміло, що за цим стоїть щось значно серйозніше. Я не хочу ототожнювати ці явища, але подібні речі завжди потрібно сприймати критично.

– Як батькам зрозуміти, що дитина просто розважається на Геловін, а не долучилася до чогось небезпечного? Як її вберегти?

– Насамперед важливий контакт між батьками та дітьми. Має бути взаєморозуміння, а не ситуація, коли батьки відкуповуються від дітей іграми, зайняті власними проблемами та більше нічим не цікавляться.

Діти повинні довіряти батькам, а дорослі – створити умови, за яких дитина не боятиметься розповідати про речі, що можуть становити небезпеку. Звичайно, у дітей є власні таємниці та свій світ, але батьки мають скорочувати цю дистанцію.

Вони повинні бути для дітей не просто дорослими, а старшими друзями, яким можна довіряти. І будувати такі стосунки потрібно змалечку. Тоді проблем не має виникнути.

Водночас не варто вдаватися до категоричних заборон. Вони можуть дати протилежний результат: дитина лише сильніше прагнутиме зробити те, що їй забороняють.

Чи можна дозволити дитині святкувати Геловін?

– Тобто краще допомогти дитині вирізати гарбуз, спекти печиво та долучитися до святкування?

– Так. Потрібно пояснити, що такі традиції існують, але є певні межі. Це гра, проте вона не повинна спонукати дитину шукати невідомі сайти, за якими можуть стояти люди з незрозумілими намірами.

Якщо все обмежується костюмованим заходом у школі, нічого кримінального чи гріховного в цьому немає. Головне, щоб Геловін не перетворився для людини, особливо дитини, на нав'язливу ідею. Не можна допускати, щоб вона почала наслідувати сумнівні приклади чи виконувати вказівки незнайомців по той бік екрана.

Отже, ставлення до Геловіну залежить від того, як саме його відзначають. Якщо йдеться лише про костюми, гарбузи та дитячі розваги, священник не вбачає в цьому проблеми. Натомість до релігійних практик і сумнівних культів закликає ставитися категорично негативно.

Батькам це свято може стати ще й нагодою розповісти дітям про українські традиції та персонажів народних обрядів, зокрема про «чортів» на Маланці. Адже зимові свята вже наближаються.

А прикрашені гарбузи після Геловіну можна не викидати, а використати для приготування смачних страв. Наприклад, плацинд, тиквениць чи гарбузової каші. Спільне приготування їжі принесе користь не лише здоров'ю, а й стосункам між батьками та дітьми.

Джерело