В Почаївській лікарні хворі на коронавірус «ходять» у відро, прямо в палаті, при інших хворих. Буває, відро забирають раз на день
Дійсно моторошну новину розповіли сьогодні журналісти ТСН: в палатах, де хворі на коронавірус перебувають по четверо не має ані рукомийників, ані туалетів. Люди «ходять» у відро, в деяких палатах такі відра навіть без кришок. Медсестри забирають такі відра не одразу, буває, що раз на день».
(як стверджують хворі, на фото пластмасові відра з кришкою - це VIP варіант, в сусідньому крилі залізні відра без кришок)
В той же час Головний лікар Почаївської лікарні визнає проблему та зазначає, що в персоналу не вистачає засобів індивідуального захисту, ті що є закупили волонтери. Тоді де ж ділися гроші, які виділялися МОЗ? Де та обіцянка, що всі лікарні забезпечені засобами індивідуального захисту?
Умови дійсно жахливі. Чи не гуманніше та правильніше було б виділити кімнати у одному із готелів чи пансіонатів поблизу Почаєва? Звичайні кімнати повністю б підійшли для хворих, а при ускладненнях їх би можна було оперативно відвозити до обладнаних лікарень. Невже ходити в туалет в відро яке не закривається та яке не забирають – це нормально? Люди в стані стресу видужують набагато довше.
Обласні чиновники знають про проблему, проте запевняють, що в цьому не має нічого поганого. Невеличкий дискомфорт. Разом з тим, ситуацію з нехваткою медзасобу вони чомусь не коментують.
Звичайно, не можна такого говорити, але хотілося б побачити ставлення до цього «невеличкого дискомфорту» чиновників, якби вони потрапили на місце пацієнтів. Ми бажаємо щоб ніхто не хворів, в тому числі чиновники також, проте в такій складній ситуації вони могли б знайти компроміс із приватними або державними санаторіями та розміщати людей не в критичному стані там. Тому що окрім фізичних страждань хворі на коронавірус в таких умовах отримують психологічні страждання, так само як медики, які змушені працювати в таких умовах.
Поруч із Почіївською лікарнею функціонує Почаївська лавра, одна із трьох найбільших святинь України. Про заробітки лаври ходять цілі легенди. Люди, приїжджаючі до намоленого місця не скупляться на пожертви, які в подальшому переростають у одяг для священнослужителів за 50-100 тисяч євро, коштовні автопарки та маєтки. А поруч із Лаврою, в двох кілометрах ходьби видніється злиденна, обшарпана лікарня. Звичайно, ліарні - це компетенція держави, та все ж не на ті храми люди збирають гроші, не на ті.
