"Це ламає хлопців". Військовий капелан називає п’ять проблем, від яких страждають українські бійці "на нулі"
Олена Легенчук — 37-річна жінка-капелан, яка за більше ніж півроку роботи на нулі об'їздила майже всю лінію фронту Донеччини. Вона розповіла NV, які проблеми турбують бійців у найгарячіших точках.
1. САМОТНІСТЬ ТА ЕМОЦІЙНА ВТОМА
«Проблема номер один зараз — це шалена втома емоційна. Насправді більшість військових відчувають себе дуже самотніми. Вони часто вже втомилися спілкуватися між собою, в них навіть немає конструктивних розмов, бо у кожного свої переживання. Через це підвищується роздратованість. Вона впливає на якість спілкування між бійцями, і часто вони або кидають один одному якісь дурні жарти, або просто мовчать. Втома і самотність їх поглинає».
2. ФІЗИЧНА ВТОМА
«Я підтримую постійний зв’язок з деякими підрозділами і знаю, що іноді хлопців кидають на ротацію на нове не завжди підготовлене місце. От груднева ситуація: тоді були морози і моїх хлопців кинули під Мар'їнку без змоги розпалити вогнище, без обігріву, без нічого. Вони жили просто у підвалах, які вже були простріляні сотню разів. Через такі ситуації бійці часто не витримують і кидають позиції - від фізичної втоми, від того, що їм холодно декілька діб, їх постійно обстрілюють, у них немає зв’язку, вони не знають, чи за ними прийдуть і чи дадуть підкріплення. Це ламає хлопців».
3. НІЧНІ ЖАХИ ТА БЕЗСОННЯ
«Ще одна проблема — нічні жахи та втрата сну через побачене та пережите. Таких не вирубає навіть шалена втома. Найважче тут доводиться бойовим медикам. Вони бачать дуже багато тих, кого не встигли врятувати, і їм це важко дається. У госпіталі я якось відвідувала бійця, який розповів таке: «Я колись був бойовим медиком, але дивитися на це м’ясо не зміг. Три роки після того не спав. Я вирішив, що краще буду просто бійцем, але не медиком, бо це неможливо витримати».
4. ВТРАТА ПОБРАТИМІВ
"Ми приїжджали до бійців, які напередодні понесли втрати. Наприклад, замкомандира повів із собою хлопців, і їх всіх «положили», а вцілілі навіть ще не встигли забрати тіла. Це була важка ситуація, тут навіть не потрібно розмовляти, а тільки слухати.
Все залежить від психіки людини і від того, скільки вона знаходиться на війні. Є ті, в кого мозок вже блокує події - вони нічого не відчувають, розказують історії холодно, без емоцій, наче просто проговорюють пережите. Є ті, в яких починається паніка й істерика, через те, що вони наступні. А є ті, які не вірять, що повернуться. Вони ведуть здорову, адекватну бесіду, а в кінці додають: "Та я не виживу тут ніколи".
5. РОЗЛАД У РОДИНІ
"Також бійці переживають сильний стрес через спілкування з сім'єю. Далеко не у всіх були гармонійні стосунки, а війна їх тільки зруйнувала, і тому на фронті дуже багато розлучених. Вони тепер кажуть, їм нема чого втрачати і їх ніхто не чекає. А якщо боєць втрачає сенс життя, то він вже не боєць. Бо коли падає дух, людина шукає смерті підсвідомо. Таких хлопців дуже багато, вони найчастіше воюють з 2014−2015 року. І коли я запитую, чи бачить він своє майбутнє поза війною, то отримую відповідь: "Я боюсь того, що закінчиться війна, і мені доведеться жити".
