Пофігізм як дзеркало зеленої чуми або нехай весь світ зачекає!

Світ рве, трясе і ковбасить. За 11 днів після Нового Року – встигла пройти Американо-Іранська криза і світ виявився мало не на межі Третьої Світової.

Іранські ППО збили, український пасажирський літак. Встигли відмовитися від цього, провести розслідування і під тиском Заходу визнати.

На Донбасі, загострення і кількість обстрілів наших військових і мирних жителів зростає. Кожен день поранені й убиті.

І тільки нашим Слугам Народу і всім гілкам влади, які вони окупували все пох. Президента Зеленського ледве виколупали з Оману, де він переховувався від власних громадян і з’явився через добу після катастрофи. Верховна Рада на канікулах і спікер Разумков навіть не думає їх перервати через такі дрібниці. До речі хтось чув нього, або знає куди він подівся? А це друга особа в державі.

Комітет у закордонних справах і не думає до 13 січня збиратися, а його глава Яременко і далі вивчає, де краще без табу. Вакарчук після корпоративу в Мінську, гріє пузо в Таїланді. Та й інших глав фракцій не чути і не видно в кризовий момент. Один Порошенко намагається пояснити йолопам, як діяти. Але не в коня корм, якщо король віслюк.

Ми і наші інтереси з цими клоунами у владі, як дві паралельні прямі. Якщо і перетинаємося, то десь там в нескінченності і не в нашому вимірі.

Oleg Helgiv