Наближаються гробки, стрічка наповнюється корчами секти свідків св. Карантина, які щоденно ходять по вулицях в натовпі без масок, штовхаються в транспорті і супермаркетах, але вірус похватають тільки в храмах в які не ходять.
Так ось, дорогенькі мої, я всі 15 років свого священства говорив, що жерти та бухати на могилах, це святотатство і що завгодно, тільки не православ’я.
Та навіть на мавпячому рівні свідомості, жерти над тим хто вже не може їсти, це як плясати у ліжка того, кому відрізали ноги. Та ще лляти горілку на могилу. То взагалі якійсь чистий сатанізм.
Що до тих, хто вважає себе християнином, має усвідомлювати, що наші два світи, цей і горній, з’єднує тільки молитва і красиві пам’ятники їм не потрібні.
Кладбищенська культура – це прерогатива живих, комусь для християнських чеснот, комусь для реалізації своїх вад та комплексів.
Так це логічно, якщо людина живе як бидло, то і на кладовищі вона не буде лордом. Тут все просто.
Для тих хто головою не тільки їсть, як простий парафіяльний священник, можу сказати одне, наші спочилі (православ’я вважає не правильнім слово – мертві) чекають тільки наші молитви, навіть традиційні продуктові панахидки, це не їжа для померлих, це милостиня для голодних в пам’ять о спочилих.
Тому, якщо в поминальні дні ви приєднаєтеся до спільної молитви в церкві (або онлайн в цьому році), то більшого ви ні чого не зможете зробити для тих, хто чекає на нас в іншому світі. Взагалі молитися за них треба щоденно.
Упаси Боже вас, брати в ці дні участь в п’яних оргіях на кладовищах.
Прибратися на могилах можна в любий день, та крім лампадки та живих квітів на могилу взагалі ні чого не треба приносити. Стосовно пластикова лайна, яке приноситься як “прикраси”, я навіть не хочу тут говорити.
Я не можу змахом руки надати всім розуму та чистої віри, але мабуть комусь це буде корисно.
Христос воскрес, дорогі мої. Не хворійте.