Мене терміново відправили у командування. У купе залишалося одне місце, решта трьох викупила сімейна пара. Коли я зайшла, вони невдоволено на мене подивилися і заявили, що свій чемодан і рюкзак я маю прибрати лише нагору, а за столом сидіти мені не дозволяти. Ну що ж, гадаю, подивимося. Сперечатися не хотілося, але влаштувати їм веселу поїздку було в моїх планах.

Упродовж години я старанно намагалася закинути свій валізу на третю поліцю. Валіза не була дуже важка, просто мені це здавалося забавним. У мого рюкзака знаходилися необхідні мені речі, тому десь раз на годину я починала метушні — рюкзак дістати, покласти на місце рюкзак. До речі, чоловік у купе був під два метри на зріст, але не запропонував жодної допомоги.

Коли принесли вечерю, я, знаючи, що вниз мене не пустити, сіла на своїй верхній поліці, звісивши ноги і бовтаючи ними в різні боки, і почала їсти. На зауваження, природно, я не реагувала. Мовляв, що хочу, те й роблю на своїй верхній поліці. Як же вони шаленіли! А я ще постійно за чаєм бігала, а згодом часто бігала до туалету. І спускалася я завжди у стрибку!

Тож будьте людьми. Якщо ви поводитеся свинськи, будьте готові до того, що хтось може порушити ваш спокій!

А у вас були подібні історії зі попутниками? Чи доводилося вам конфліктувати з ними з приводу? Ділиться у коментарях!