«... і що б не сталось пам'ятайте — Все буде Україна» ©

Все буде Україна

Сьогодні приходили вдруге «з миром» грабувати, «а єслі что-то нє понравится – убьйом». Цього разу їх було 4…

Історія Тамари Шевчук, яка зараз перебуває в окупованому селі.

Сьогодні приходили вдруге «з миром» грабувати, «а єслі что-то нє понравится – убьйом». Цього разу їх було 4… Вийшла я та батько. Далі скорочена вижимка пів годинної розмови.

Прийшли знову по провізію, ми сказали що вони вже тут були; бурят сказав «я б запомніл такой дом», а я показала пальцем на іншого й кажу: «а я запомніла єго! Бил 4 дня назад, воровал провізію, машину, генератор и кучу мєлочєй, хоть і знал что в домє рєбьйонок і когда всьо взяли – началі стрєлять по окну».
– Да я бил…
Далі наказали мені йти в дім, батько лишився з ними. Я не розгубилася, зібрала залишки круп та винесла на двір й кинула їм під ноги зі словами: «забєрайтє всьо і валітє с моєго дома».
– Дай мєшок
Виношу мішок, кажуть перевернути, щоб в ньому нічого не було.
– Іді покажи что в подвалє (я пішла першою, за мною він, той що був в той день; показала що в підвалі моя мама та подруга з дитиною; особливо нічого не перевірив і вальнути легко було б, але ще 3 назовні)…

Виходим ми з підвалу через гараж й питає:
– Ти сегодня со мной совсем по другому разговаріваєш… Мнє же тоже 26, я тоже не хочу бить здесь.
– Ви пришли во вторуй раз ко мене домой, я уже не говорю про то что ви первимі напалі на нас. Ви прішлі грабіть во вторуй раз мой дом, в котором рєбьйонок. Ви агрєсори, а нє ми. До вашого пріхода в наш городок у мєня била робота на 2-3000$, свет, газ, жизнь… А сейчас я готовлю есть пол дня на дровах на уліце под обстрєлом.

Пішов прикрити двері гаража, зняв з запобіжника автомат та показово поставив палець на курок.
– Ти такая борзая, а как ти запайош когда, я твоєму отцу прострєлю ногу?
– Ти криса? Я же тєбє нє нравлюсь – мнє пострєлі, а нє пєрєводі стрєлкі.
– Закрой рот і успакойся (й дає ключ від машини, яку забрав 4 дні тому).
– Ви у нас єщо гєнєратор, которим ми обогрєвалі рєбьйонка, кромє гєрлянди в благовоній забралі…
Мовчки взяв й вийшов, я за ним.

–  Пашли парні – нєчєго здесь брать.

Не взяли навіть крупу яку я їм кинула до ніг.

Надя (дитина) сказала що «рускі нормально виглядають, я думала що вони як сєрєноголовий».

Сиджу й відходжу від калутана люті та ненависті.

Поради від Тамари про безпеку у сільській місцевості.
Коли орки прийшли в село – пізно виїжджати тачкою (тікати), такі машини що їхні, що наші можуть вальнути чи переїхати – бо хз чи то орки уже угнали місцеву машину й прориваються на ній, чи то просто довбой*би. Тому коли орки уже тут – просто сидіть вдома й взагалі не висовуйтесь. Світло вимкнене, тиша в хаті. Якщо стукають не наполегливо – краще не відкривати, якщо вибивають двері – тоді самі відкрийте. Перед цим скинути все на телефоні до заводських налаштувань та передати дані карток та місцезнаходження довіреній людині (тих кого це стосується – й так розуміють, але все ж) та тримайте собаку, дітей позаду себе.

Пам’ятайте, головне вижити. Не геройствуйте, якщо не маєте команди чи чим геройствувати.

Все буде Україна