Сім років тому, 24 липня 2014-го, було звільнено Лисичанськ.
Сім років тому, 24 липня 2014-го, було звільнено Лисичанськ.
Це звільнення далося нам справді важко: за два дні до того наші сили вибили ворога з декількох міст, зокрема Торецька, Рубіжного та Сєвєродонецька. Недобиті рештки ворога, яким вдалося втекти, відступили та поєдналися у Лисичанську. Дехто з окупантів панічно втікав і далі, та ті, хто лишився, істотно укріпили позиції і приготувалися тримати місто до кінця.
І цей кінець для них скоро настав.
Штурм Лисичанська почався ще 23-го липня. Наші сили атакували захоплене місто з декількох напрямків, і зав’язли у жорстких вуличних боях. Метр за метром відбивали укріплені райони, долаючи шалений спротив ворога та численні перешкоди. Зрештою ворог не встояв: 24 липня о 20:30 над Лисичанськом знову здійнявся український прапор.
Операція зі звільнення Лисичанська стала переломним моментом: наші війська здобули стратегічну перевагу у регіоні, до того ж розгромили “уславлений” підрозділ ворога – батальйон “Прізрак”. Його ватажку Мозговому вдалося втекти, та жити йому лишалося менше року. Окрім іншого, у звільненому місті захопили значні арсенали зброї ворога, зокрема новітні зразки озброєння російського виробництва.
В операції зі звільнення Лисичанська брали участь бійці батальйонів «Луганськ-1», «Донбас», «Чернігів» та «Айдар», 21-ї окремої бригади НГУ, а також 24-ї, 30-ї, 51-ї та 95-ї бригад Збройних Сил України. На превеликий жаль, не обійшлося без наших втрат: за свободу міста віддали життя 15 українських захисників.
Ми закликаємо вас не забувати, хто розпочав цю війну.
Не забувати, за чию свободу віддають життя найкращі з українців.
Тож слава героям, які ризикують найдорожчим за звільнення українських земель.
Полеглим же героям – світла пам’ять довіку.
Фото: Інформагентство АрміяInform
