Андрій Грицайчук став першим бійцем, на якого до села прийшла похоронка. Тому голова громади розпорядився навіть пригнати грейдера — розрівняти ями на дорозі до церкви, щоб останній шлях був для Андрія гладким. Про це повідомило видання hromadske.
"У військкоматі сказали, що труна та хрест будуть "казенні". Родичі вже купили печиво та цукерки на поминки, домовилися зі священиком про похоронні рушники. Оля замовила на похорон чоловіка жалобний кошик квітів із серцем. Купувати вінки і варити колись вирішили в день похорону. Ольгина бабуся віддала для 32-річного Андрія місце на цвинтарі, який давно уподобала для себе", – пише видання.
Військовий став першим, на якого до села прийшла похоронка.
"Чотири дні в селі Кустин Рівненського району чекали на тіло Андрія, яке, за словами представників військкомату, ось-ось мало прибути з моргу міста Дніпра. А потім пекуче горе дружини перервав дзвінок із київської лікарні.", – пише видання.
Медики повідомили, що український захисник живий, але у дуже тяжкому стані. Деякі родичі запідозрили шахрайство і попрямували до поліції.
"А я вирішила їхати до Києва – подивитися, чи справді там мій Андрій", – каже дружина Ольга.
Як виявилося, у тому бою під Краснопопівкою у Луганській області із 30 осіб його підрозділи вижили лише Андрій та його побратим Дамір. Командування не знало, що парамедики якимось дивом знайшли їх і доправили до Дніпра.
Поранення Даміра було легше і він згодом зміг повідомити про себе частину. Про Андрія нічого не було відомо, тому командування і написало повідомлення про його загибель. Принаймні Андрій вважає такий варіант можливим.
Вона доїхала до лікарні, знайшла відділення і вже була на кордоні під дверима реанімації, куди її всі не пускали, говорячи: "Почекайте, вас покличуть".
"Я просила, щоб подивилися, чи є у цього чоловіка наколка на руці, бо Андрій має. Пустили в палату, а мені стало погано, бо хвилювалася, голодна, вранці тільки заспокійливих пігулок наковталася. Довелося знову вийти в коридор — і слова не встигла йому сказати. Потім підходжу до Андрія, а він говорити ще нормально не може, шепоче: "Як ви мене знайшли, я ж у Дніпрі"... А тут поліція рівненська дзвонить до лікарні, питає, чи справді Андрій", – розповіла дружина.
Дружина героя розповіла, що "історію воскресіння" передаватиме з покоління до покоління.