Прострелені потилиці і вирізані щоки: Очевидець розповів про звірства каральних загонів Кадирова у Бучі
Свідок злочинів путінської армії в Бучі сам дивом вижив, хоча його вже збиралися розстрілювати. Сповідь чоловіка про пережитий жах опубліковано в Telegram-каналі BUCHA LIVE.
Чоловік розповів, що він разом ще з сотнею бучанців, серед яких були жінки, діти та люди похилого віку, ховалися в укритті біля міського склозаводу. Там їх знайшли російські окупанти, коли зайшли в місто.
"Перші військові РФ, які зайшли до нас в укриття, нікого не чіпали. Дали нам своїх пайків і сказали не виходити 1-2 дні. Пообіцяли, що після зачистки нас відпустять. Через два дні до нас зайшов вже інший загін. Ці теж сказали сидіти декілька днів і не виходити. Доки ми знаходились в укритті, на вулиці вже зібралось понад 50 одиниць техніки та дуже багато особового складу. Серед військових були: буряти, білоруси та росіяни", - розповів чоловік.
Десь через тиждень усіх заручників росіяни вивели на вулицю. Дітей, жінок та літніх людей відпустили, а чоловіків - залишили.
"Мене і ще 14 хлопців поставили на коліна і забрали телефони. Нас роздягли, почали шукати тату з націоналістичними символами (герби, руни й т.п.). Не знайшли. Хлопців в яких знайшли фотографії техніки, або якісь чати, які їм не сподобались, вбивали відразу. Комусь стріляли в бік і казали "это чтобы домой не спешил", - каже бучанець.
Тих чоловіків, яких не застрелили одразу - нещадно били. При цьому розпитували, де базується тероборона та за якими адресами живуть учасники АТО/ООС. Жертва путінських окупантів констатує: видно було, що вони отримують задоволення від знущань над українцями.
"Після побоїв до моєї голови піднесли автомат і зробили вистріл біля вуха, а потім вдарили прикладом по голові. В результаті нас відпустили. З 15 хлопців лишилось 6. Я не міг повірити, що залишився живим", - каже чоловік.
Невдовзі після цього в Бучу зайшли перші каральні загони Кадирова. Те, що творили вони, перевершило навіть звірства росіян.
"4 дні вони їздили та убивали всіх, кого бачили на вулиці. Я спостерігав, як вони вбили дідуся, який просто сидів на лавці. Ми кожного дня когось хоронили. Ложили тіла в ківш трактора, а потім коли вони не бачать, копали могили та відносили їх туди. Ті, кого нам все ж вдавалось похоронити, були з простреленими потилицями, вирізаними щоками та другими слідами насильства", - згадує про пережите українець.