Про це йдеться в матеріалі OBOZ.UA. Марцін Пшидач із Канцелярії польського президента заявив: "Коли масштаб перевищує можливості інкультурації, то починаються проблеми. Ми не хочемо таких проблем у Польщі. Думаю, ми вже на межі – більше приймати не можемо". Водночас президент країни Кароль Навроцький вже повідомив, що востаннє підписав закон про підтримку українських біженців.
Термін дії цього закону – 4 березня 2026-го. Це навіть менше, ніж рекомендує ЄС. Однак політика Польщі змінюється. З одного боку, польська влада зацікавлена в тому, щоб у країні навіть після завершення війни залишились ті, хто працює та робить свій внесок у розвиток польської економіки (і насправді сплачені українцями податки вже компенсували всю виплачену біженцям допомогу). З іншого – Польща прагне, аби українці асимілювались та не були тягарем для державного бюджету. І, здається, така державна політика – спільна для низки європейських країн.
У законі перелічено конкретні пільги, які не будуть доступні громадянам України, що не працюють у Польщі, а саме: медична реабілітація, програми лікування наркоманії, програми охорони здоров’я, питання щодо придбання рецептурних ліків та інші пільги, повʼязані з медициною, як-от стоматологічні послуги.
За роки війни для поляків така велика кількість новоприбулих українців перетворилась на проблему. Нещодавно Національне статистичне управління Польщі (CBOS), провівши соцопитування, заявило: за час війни кількість поляків, які підтримують прийняття українських біженців, знизилась із 94% (у 2022-му) до 53% (зараз).