Шеф-редактор OBOZREVATEL Орест Сохар у межах авторського проєкту "Орестократія" поговорив з Андрієм Мельником і про постачання до нашої країни важкого озброєння, і про російське коріння у німецькій владі, а також про запит німецького суспільства на правду про діяльність Меркель, Шольца та їхнього оточення.
Керівна партія постійно придумує нові виправдання, щоб зброю Україні не надавати

– Ви навіть розмістили карикатуру в себе в Твіттері – равлика з патроном на хребті. Скажіть, будь ласка, так що там зі зброєю, важким озброєнням?

– Ну, зі зброєю історія дуже довга. Я спробую її коротко пояснити. Перше – є рішення німецького парламенту від 28 квітня про те, що Німеччина допомагатиме Україні так само важким озброєнням і комплексними системами озброєння. Це дослівно. І хоча рішення є суто політичним і не має юридичної сили для уряду, але воно було ухвалено великою більшістю, тобто коаліцією разом із найбільшою опозиційною силою ХДС-ХСС у Бундестазі. Питання просувало саме ХДС-ХСС за нашої, так би мовити, ініціативи. І оскільки коаліція могла бути на межі розвалу, оскільки і ліберали, і партія зелених були готові голосувати саме за проєкт, висунутий опозицією, тому соціал-демократи були вимушені йти назустріч.

Тобто, з одного боку, рішення є, з іншого боку, воно досі фактично не виконується. Не виконується тому, що партія соціал-демократів, так би мовити, оговтавшись після цього шоку, вирішила далі діяти за старими канонами і придумувати постійно нові виправдання для того, щоб зброю Україні не надавати.

Станом на зараз у нас ситуація така: з Німеччини ми отримали з початку війни десь на плюс-мінус на 200 млн євро озброєння, але це зброя переважно легка, оборонного характеру. Це протитанкове обладнання, це "стінгери", протиповітряна оборона, деякі інші види зброї.

Із важкого озброєння станом на зараз усе, що Німеччина пообіцяла, – це дві речі. Це так звані "Гепарди" – стара зброя, призначена для боротьби із повітряними цілями. Їй вже понад 40 років, ці "Гепарди" не в складі Бундесверу були викуплені компанією-виробником і перебувають на її території. Йдеться про 30 систем. Коли її розробили, вона була однією з найкращих в світі, але, як кажуть експерти, вона і зараз зберігає свою боєздатність. Проблема залишається із боєприпасами – їх занадто мало. Але Міноборони України було прийнято рішення, що ці 30 "Гепардів" ми все-таки отримаємо. Зараз тільки починається процес їх підготовки, потім відбуватиметься навчання персоналу і перша партія техніки надійде десь наприкінці липня (це станом на зараз ситуація), ще 15 одиниць (інша партія) – аж наприкінці серпня.

Друга партія – це так звана гаубиця "Панцер" – система залпового вогню на гусеничному ходу. Їх Німеччина пообіцяла надати нам 7 штук. Ця система вважається теж доволі потужною. Це 155-мм калібр, є амуніція до цієї зброї і тепер триває процес підготовки наших артилеристів у Німеччині. На сьогодні це, так би мовити, все, що Німеччина пообіцяла нам надати із важкого озброєння.

Є ще історія із так званим обмінним фондом, який ФРН анонсувала понад 5 тижнів тому: йдеться про обмін озброєнням із Словенією: Словенія надає Україні танки радянського виробництва Т-72 і навзамін отримає від Німеччини теж відповідне озброєння німецького виробництва.

Минуло 5 тижнів – і історія з танками, на жаль, відійшла, в пресі це навіть не обговорювалось. Я так розумію, що Німеччина і Словенія не домовились і станом на зараз все, що ми отримаємо (в кращому разі зі Словенії), це БМП радянського виробництва. Навзамін, я так підозрюю, Німеччина буде готова відправити до Словенії "Мардери". Це теж німецька зброя. Невідомо, звідки саме вона постачатиметься – з бундесверівських запасів чи через промисловість.

Інша історія, яка так само залишається в цьому контексті обміну не до кінця зрозумілою, – це питання з Чехією і питання із Польщею. Як ви знаєте, поляки надали нам танки Т-72 ще в перші тижні війни, і була домовленість з Берліном, що їм компенсують частково це озброєння… але наскільки ми розуміємо, рішення про це між Берліном і Варшавою не було досягнуто.

І от сьогодні остання новина: канцлер Шольц оголосив, що є нібито домовленність із Грецією, за такою ж схемою, як зі Словенією, греки нам можуть надати БМП радянського виробництва, а навзамін їм, напевно, поставлять ті ж самі "Мардери", які насправді потрібні були б нам, і можливість поставити їх нам існує.

Це якщо коротко про ситуацію із важким озброєнням. "Мардери" – це щось подібне до БМП, їх можна порівняти. Це теж системи, яким вже десь 40 років. У нас є пропозиція від промисловості про закупівлю цих танків і так само є пропозиція від німецької компанії Rheinmetall про отримання 88 танків "Леопард-1". Це теж стара генерація танків, їм теж вже близько 40 років. Але і одне, і друге озброєння, в разі його модернізації, могло б нам добре допомогти в стримуванні наступу росіян на Донбасі. На жаль, стосовно цих двох систем політичного рішення у Берліні досі ухвалено не було. Шукаються різні відмовки і аргументи, чому це нібито не може бути зроблено. Остання відмовка, яку ми чули наприкінці минулого тижня, що начебто є якесь рішення на рівні держав-членів НАТО про те, що важка зброя такого ґатунку (йдеться саме про танки броньовані і машини БМП західного виробництва) Україні нібито не повинні надаватись. Протягом останніх днів це оголошення зроблено держсекретарем Міноборони Німеччини, і воно вже спростовано не тільки низкою держав-членів НАТО (зокрема главою МЗС і Британії, і Литви), а, зрештою, самим керівництвом партії соціал-демократів, а саме – очільницею Міноборони, яка є представницею цієї партії, тобто вони нібито цю домовленість спростували.

Ми ці питання не знімаємо, ми просуваємо ці запити, оскільки тут терміни поставок можуть бути доволі швидкими. Насамперед стосовно "Мардерів", ну і "Леопардів-1". Ми готуємо наступний крок у співпраці з Німеччиною, оскільки, як ви знаєте, ФРН є одним із найбільших виробників і експортерів у світі, посідаючи 4-5 місце. Торік Німеччина експортувала озброєння на суму понад 9 млрд євро. Це так, для розуміння, що Німеччина не просто якась там другорядна країна. Хоча б взяти потреби ВМС, в цій країні виробляються і корвети, і підводні човни, у ФРН дуже багато всього, тому другий трек, по якому ми працюємо, – це питання замовлень найновітнішого озброєння і організація фінансування цих закупівель як через механізми допомоги з боку уряду Німеччини, так і через ЄСівські механізми. Там йдеться про 2 млрд, які були анонсовані, хоча там насправді сума значно менша зараз. Можливо, Україна сама з часом буде в змозі деякі речі закуповувати в межах оборонного замовлення.