На жаль, життя народного артиста обірвалось 12 грудня. Та пам'ять про нього продовжує жити у піснях. 24 Канал розповість, кому насправді присвячена легендарна "Яворина".
Кому присвячена пісня Степана Гіги – "Яворина"?
Усе почалось з того, що поет-пісняр Степан Галябарда написав у 1995 році вірш під назвою "У райськім саду", який присвятив Назарію Яремчуку.
Коли співак помер після боротьби з онкологією, то Галябарда не зміг приїхати на похорон, однак дивився прощання з Яремчуком по телевізору. Ця сумна подія надихнула чоловіка на створення тексту "Яворини".
– Коли він помер, я не зміг поїхати на похорон, бо зламав ногу. Сидів перед телевізором, дивився, як його несли у Чернівцях через Ратушну площу, залиту огромом людського моря, на цвинтар, і мене “прорвало”. Я тут же, за пів години, написав текст "Яворини". Потім опублікував його й показував композиторам і виконавцям, але ніхто не міг до нього взятися, – розповідав автор легендарного твору.
Та чомусь ніхто з композиторів не хотів братись за написання музики.
Та через п'ять років поет зустрівся на одному з фестивалів зі Степаном Гігою і показав співаку свій твір. Той погодився попрацювати над музикою.
Через тиждень був готовий приспів, а через два – вся пісня.
– Через якийсь час встаю вдома вночі, включаю інструмент, працюю. Зразу дзвоню Галябарді й на другому боці дроту чую обурене: "Ти дивився на годинник?". "Та не дивився, – кажу. "Ну то подивися! Перша година ночі!". За короткою перепалкою заспівав йому, запитую про враження і по хвилі чую: "Так, це воно!" – розповідав Степан Петрович.
З того моменту "Яворина" стала особливою у репертуарі Степана Гіги.
Коли 15 грудня труну з тілом народного артиста закопали на Личаківському кладовищі у Львові, то люди разом заспівали усім відомі рядки з пісні. Багато хто плакав, адже це був водночас сумний і символічний момент.
На похороні був присутнім і Степан Галябарда. На цвинтарі він виголосив промову, яка зворушила всіх.
– Ми проводжаємо не просто чергового співака, ми проводжаємо апостола української душі, – заявив Галябарда.
Поет-пісняр зазначив, пісні Степана Гіги повинні жити, попри відхід співака. На прощанні він зачитав реквієм, написаний у день смерті співака.
– От і все. Вже нема. Вже немає тебе і не буде. Тихо стелиться сум на довічну твою самоту. Наша щира любов твоє серце від сну не розбудить, як не зможе й забути наївну твою доброту. І усмішка в устах твоїх мужніх уже не проснеться, і не матиму щастя торкнутись твоєї руки. Бо, як птиця в сильці, натомилось твоє ніжне серце і затихло, стражденне, на всі не прожиті віки, – виголосив друг народного артиста.
Крім того, на могилі музиканта посадили символічне деревце. Спершу думали, що це явір, однак це дерево б зараз не прижилось. Тому посадили молоду ялинку. Її спеціально привезли із Закарпаття, де народився Степан Петрович, від його друга.