«... і що б не сталось пам'ятайте — Все буде Україна» ©

Все буде Україна

Колишній чоловік, якого я не бачила більш ніж 20 років, з’явився на порозі мого дому і таке заявив, що я ледь не зомліла…

З Кирилом я одружилась одразу після університету і все було добре. Проте потім я народила сина і все змінилось. Коли нашому Андрійкові не виповнився навіть рік, чоловік зізнався, що втомився від сімейного життя та покинув нас.

Для мене такий його вчинок був як ножем у спину. Довго оговтатись не могла… Спочатку мене разом з дитиною фінансово підтримували батьки, а потім я була змушена віддати сина в садок, а самій повернутися на роботу.  До народження сина я рік часу працювала шкільною вчителькою, відповідно потім повернулась знову туди, але зарплатня у мене зовсім маленька була. Кирило геть не допомагав та не платив аліментів, оскільки виїхав за кордон. 

 

З часом я змирилась, що повинна сама давати собі раду й тримати все у своїх руках. Я перестала чекати Кирила й зрозуміла, що він вже не повернеться.

 

На щастя, Бог дозволив мені виховати чудового сина! Зараз Андрійко вже дорослий, завершив університет, має престижну, гарно оплачувану роботу й нещодавно одружився. Декілька років Андрійко вже проживає разом з дружиною у Варшаві, там має житло та бізнес. Тож я проживаю сама, але декілька разів на рік приїжджаю до них. Бо зі Львова до Варшави є потяг інтерсіті. 

 

Мій єдиний син зробив для мене все та навіть більше… Він зробив ремонт у моїй квартирі, оплачує мої комунальні послуги й взагалі дуже фінансово допомагає. Хоч я про це його не прошу. Він в мене не син, а чудо! Пишаюсь ним!

 

Й все було добре, поки мій колишній чоловік не з’явився кілька місяців тому. Виявляється, він дізнався про те, що я сама живу у квартирі та заявив про свою частку, посилаючись на нашого спільного сина.

 

– Давай все поділимо нормально, як цивілізовані люди. Чи будемо собачитися в суді? – натякав колишній. 

 

Підозрюю, що в Кирила якісь серйозні проблеми, бо зовнішній вигляд в нього був не дуже… Мабуть, зі здоров’ям та фінансами не все гаразд. Зараз я не знаю, що мені робити.

Адже з одного боку, він покинув нас і згадав лише зараз, коли потрібна допомога. Але з іншого боку, мені шкода його як людину.

 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

 

Джерело. 

Все буде Україна