«Коли татко брав мене з собою на риболовлю, то був найкращий час у моєму житті», – син загиблого Героя
Через кілька днів Юрію виповниться 13. Його тато – старшина Збройних сил України Чопко Віктор Олександрович, учасник війни на сході України, механік-водій (14-та окрема механізована бригада). Військовий загинув під час обстрілу одного з крайніх опорних пунктів бригади.
Указом Президента України № 58/2017 від 10 березня 2017 року «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку» чоловік був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Син Героя мріє: «Щоб припинилася війна, щоб розвивалася Україна економічно і культурно, адже це найкраща країна у світі, де є безліч природних багатств та найбільша цінність - працьовиті люди. Він вважає, що життя в нас налагодиться лише тоді, коли об’єднається український народ, а розвиток економіки забезпечить гідний рівень життя громадян. Важливе значення має також екологічна ситуація, і це залежить від кожного з нас».
Юрко пишається своїм батьком. Хлопчик згадує: «Коли мій тато був живий, ми дуже багато часу проводили разом. Він брав мене з собою на риболовлю влітку і взимку, то був найкращий час у моєму житті. Як татко їхав десь далеко і надовго на роботу, то завжди привозив гарні подарунки, в мене були найкращі і найбільші машинки. Він мене ніколи не сварив. Хоча було одного разу, але я був винен. Я залишився сам у хаті і вчився запалювати сірники».
Інформація для благодійників: ЧОПКО ЮРІЙ – невдовзі 13 років (25.10.2006). Локачинський р-н. Зріст: 168; Розмір взуття: 41.
За матеріалами ВолиньPost
