Я завтра прийду. Чуєш, тато? Ти - спи... І не переживай. Ледве стримуєш сльози читаючи цей вірш
Розмова з батьком!
(Монолог сина...)
РОЗМОВА З БАТЬКОМ
(МОНОЛОГ СИНА)
Привіт, батьку!..Я тільки із школи.
Прибіг, як завжди, розказать,
Що добре в нас все, як ніколи.
Щоб міг ти спокійно тут спать.
Як справи у мене? Все добре.
У школі - вирує життя.
Ти, батьку, мав серце хоробре!
Я - теж! Хай дні швидше летять.
Не вірю я, що тебе вбили.
Живий ти для мене. Це знай.
Я швидко росту! Будуть сили!
Я їм відомщу, - почекай!
Коли у село домовини
Загиблих в "котлах" привезли,
Сказали: був постріл у спину...
Тебе - через місяць знайшли.
Мені вже дванадцять минуло.
То я би і втік на Донбас,
Щоби вони,гади,відчули
Всю помсту мою!..Прийде час!
Не можу полишити маму.
Утік би - так п'є корвалол...
Все плаче, ридає ночами.
Врятовує лиш валідол...
А вдень як кричить! Рве волосся
Та одіж усю на собі...
А з нею й сусідки голосять.
Прости, що кажу це тобі...
Що грошей нема, то нічого...
Картоплю їмо, варю суп.
Хліб завжди в нас є. Ще до того
Від праці завжди мокрий чуб.
Бо я ж тепер в хаті за тебе.
За старшого...Як колись ти.
Корова, город, - усе треба.
Та важко мені це знести...
Вже майже два роки щоднини
До тебе ходжу я сюди.
Чекаю своєї години:
Коли я поїду туди.
За тебе - уб'ю цілу сотню
моSSковських проклятих катів!
Ну, вистачить вже на сьогодні.
Немає у мене більш слів...
Піду я... Корову доїти...
Бо мама лежить, не встає.
Там десь у футбол грають діти,
Та це вже усе - не моє...
Я завтра прийду. Чуєш, тато?
Ти - спи... І не переживай.
Я ще не втечу воювати.
Я маму люблю... Ти це знай!
...До завтра. Ти - спи. Ну, бувай...
...Я матір - не кину... Це - знай!..
Життя після Ато
Володимир Давидов
Історія реальна, хлопчика бачать щодня на могилі батька
Максим Ляшук«Яр»???
18 травня 1989 р., м. Луцьк - 29 серпня 2014 р., с. Новокатеринівка
Загинув під час виходу з Іловайського котла
Залишились батьки, дружина та син.
Похований в с. Острожець, Млинівський район, Рівненська область.
??????
Вічна пам'ять!
