Я сиділа на лавці і раптом побачила, як невістка викидає мій подарований весільний сервіз
– У вас стільки посуду, чому ви користуєтесь старим? Ось тарілка зі сколом, а тут кухоль із тріщиною.
– Я це на потім залишаю. А цим ще можна користуватися, все нормально, – відповіла я.
Насправді всі красиві сервізи і набори, подаровані нам на весілля, я зберігала в шафі на особливий випадок. Люда час від часу питала, чи можна їх використовувати на свята, але я щоразу говорила, що ще буде привід, і поки що рано.
Коли молодь нарешті змогла купити власне житло, вони довго робили ремонт. Мені не подобався їхній мінімалістичний стиль, він здавався холодним і бездушним.
- Не думала взяти шпалери цікавіше? Ці сірі стіни надто похмурі, – запропонувала я.
– А мені подобається. До речі, вам теж час ремонт зробити і позбутися всього цього радянського мотлоху, - відповіла вона.
- Якого мотлоху? Це все нове у коробках. Ще знадобиться.
Коли вони нарешті закінчили ремонт та запросили нас на новосілля, я вирішила зробити особливий подарунок. Я від серця віддала їм один із своїх весільних сервізів, який ніколи не розпаковувала. Такої краси зараз не купиш. Ми прийшли з подарунком, привітали їх, посиділи, випили вина та смачно повечеряли. Після цього ми зібралися додому.
Але перед тим, як піти, я запропонувала чоловікові трохи посидіти на свіжому повітрі у сквері. І раптом бачу, як моя невістка виносить наш подарунок. Спершу я подумала, що вона вже розпакувала посуд і просто викидає коробку. Але тут я почула гуркіт. Це розбився мій весільний сервіз.
Я не витримала і підійшла до неї:
- Ось як ти віддячила мені? Я віддала вам найдорожче, що я мав.
- Цим сервізом треба було давно користуватися, а в мене він тільки зіпсує кухню, - сказала вона.
Минув місяць, але я досі не можу дивитися на невістку. Мені не зрозуміти, як можна так вчинити. Але один урок я з цього витягла. Прийшовши додому, я дістала ще один сервіз, замінила стару постільну білизну на нову та розклала гарне покривало.
