Я думав, що знайомство моєї мами з батьками нареченого було ідеальним. Але потім моя мама вирішила скасувати наше весілля. Спочатку я розлютився і почав з нею сперечатися, але потім подумав про це...
З Мишком ми разом уже три роки. Він чудова, дбайлива і дуже добра людина. Приїхав до нас із Запоріжжя ще у 2015 році, знайшов тут роботу. Рік тому ми вирішили жити разом у квартирі, яку мені давно купила мати. Це однокімнатна квартира у новобудові, дуже затишна.
Моя мати вже десять років живе в Італії. Вона там добре заробляє і знайшла своє кохання, тому повертатися не планує. Не раз пропонувала мені переїхати до неї, і я серйозно про це думала. Але потім зустріла Мишка і зрозуміла, що якщо й поїду, то тільки з ним. А потім через ситуацію у країні усі плани довелося відкласти. Але більше відкладати весілля ми не хотіли — життя надто коротке.
Я вмовила маму приїхати за кілька місяців до весілля, щоб допомогти з підготовкою. Ми вирішили не влаштовувати велику урочистість, не час для цього.
Коли мама приїхала, я вирішила одразу познайомити її з батьками Михайла. Наречений їй дуже сподобався. Ми заздалегідь попередили, що приїдемо у гості до його батьків, купили торт та квіти.
Нас зустріли дуже тепло, накрили чудовий стіл. Все здавалося ідеальним.
- У вас дуже гарна квартира! – зауважила мама.
– Це не наша, ми знімаємо, – відповіли батьки Миші.
- А що трапилося з вашою?
– Продали! Ми переселенці, які раніше жили в Запорізькій області. Там квартири дешеві. Ми вирішили, що життя коротке і продали житло за 6 тисяч доларів, вирушили подорожувати. Це було чудове рішення. За два роки ми побували у різних місцях. Але гроші закінчилися, і тепер ми винаймаємо квартиру.
– А зараз у вас вистачає грошей?
– Зараз Мишенька нам допомагає: він платить за квартиру та комунальні послуги. Про такого сина можна лише мріяти!
Я думала, що все пройшло бездоганно. Але вдома мама поводилася дивно. А потім заявила:
- Їдь до мене в Італію на тиждень, я найму бригаду і зроблю ремонт у твоїй квартирі. Це буде мій подарунок.
– Як я поїду? Незабаром весілля.
- До весілля ще два місяці. Тобі не завадить відпочити. А Мишко нехай поживе з батьками.
Зрештою, я погодилася. Але коли повернулася, у моїй квартирі мешкали чужі люди. Я нічого не розуміла та зателефонувала мамі, а вона жила у подруги.
- Мамо, що відбувається?
– Дочко, скасовуй весілля. Не поспішай. Поживіть ще, подивіться, як складеться.
– Але чому? Адже тобі Мишко сподобався!
– Мишко гарний, але для своїх батьків. Він оплачує їхню квартиру, а сам живе у твоїй. Якщо він хоче створити свою сім'ю, нехай спочатку подбає про неї. Нехай зніме вам житло, тоді побачимо.
– Але ж він не може кинути своїх батьків!
– Його батьки – егоїсти. Вони продали своє житло заради себе, а я все життя працювала, щоби купити тобі квартиру!
Спочатку я розлютилася на маму, але потім задумалася. Може, вона має рацію? Тепер я не знаю, що робити — проводити весілля чи зачекати. А раптом я справді завжди буду на другому місці?
