«... і що б не сталось пам'ятайте — Все буде Україна» ©

Все буде Україна

Чоловік пройшов 200 кілометрів із Маріуполя зі собачкою: вона стерла лапки, а він дякує їй, що відволікала ворога

Історія про 60-річного чоловіка Ігоря та його маленьку собачку Жужу, які пішки змогли вийти з окупованого Маріуполя і дістатися Запоріжжя, вже стала легендарною.

Зараз Жужа насолоджується весною у столичному парку, вона в безпеці. Однак два тижні тому вона зі своїм господарем Ігорем вирушила у надзвичайно небезпечну мандрівку з окупованого Маріуполя до Запоріжжя, йдеться в ТСН.  

Ігор каже, вона вже значно спокійніша, однак досі здригається від гучних звуків . Маріупольці Жужа й Ігор прожили у місті під постійними обстрілами майже два місяці. І одного ранку 60-річний чоловік  зрозумів: треба тікати спочатку до Запоріжжя, а потім до Києва, де живуть його батьки. Вирушили напередодні Великодня, зруйнованим містом, розбитими дорогами, через 25 російських блокпостів. «Милувались. Собачка - це відволікальний момент, я потім зрозумів», - каже чоловік.

Кілька ночей довелося провести на блок-постах окупантів, інколи ночували у будинках незнайомців. Між Маріуполем та Запоріжжям - понад 200 кілометрів. Шлях здавався майже нездоланним для маленької Жужі. «Лягає, не хоче йти, а я її вмовляю: "дідуся побачиш, ти ж його любиш", наче розуміла, йшла далі. Це друг мій по життю, останні 9 років. Я б її ніс навіть», - переконує чоловік.

Коли до Запоріжжя лишалося 80 кілометрів, лапи собаки були стерті об асфальт, а Ігор почав втрачати надію, тоді друзів підібрала вантажівка. Чоловік каже, коли почули, що він із Маріуполя, погодились підвести без вагань.

Новий знайомий довіз сміливців до Запоріжжя, а там їх зустріли волонтери. «Вона аж закричала – людина з Маріуполя. Там всі навіть їсти покидали. Основна увага була на неї, мені навіть образливо було», - жартома каже Ігор.

Людмила Швайка - запорізька волонтерка, яка надала Жужі першу допомогу. «Я повернула, а у неї лапки кровоточили. Особливо передні подушечки стерті до крові. Їх привезли в обід до нас, і вона не зробила жодного кроку до вечора. І я в тому ж ящику віднесла її на потяг, до вагона. Вона не виходила звідти, лежала», - розповідає волонтерка.

Все буде Україна