Все буде Україна

Святий Панкратій був родом з Антіохії. Він народився в той час, коли Господь наш Ісус Христос «явився на землі і жив між людьми», творячи чудеса в Єрусалимі і навколишніх містах і країнах. Батько Панкратія, який жив в Антіохії, почув про Його преславні чуда і пішов з друзями і сином в Єрусалим, аби побачити Господа. Побачивши, як Ісус навчає народ, зцілює різні недуги, він увірував в Нього як в Сина Божого і познайомився з кількома апостолами, а особливо зі святим апостолом Петром, який з того часу знав і Панкратія.

Друзі досить довго пробули в Єрусалимі, насолоджуючись Його проповідями і тим, що можуть бачити Господа. Згодом вони повернулися в Антіохію. Після добровільних страждань і смерті Христа, після яких були Його воскресіння і вознесіння,  в Антіохію прибув один з апостолів і охрестив сім’ю, де зростав Панкратій. Незабаром Панкратій став сиротою і, відмовившись від маєтку, пішов у Понтійські гори.

Тут, в одній з печер, святий перебував на самоті, проводячи час в пості, молитві, самопізнанні і спілкуванні з Богом. В той час апостол Петро проходив у тих краях, проповідуючи науку Христову, і зустрів Панкратія. Він його впізнав і вирішив взяти з собою в Антіохію. Потім вони пішли в Кілікію, де зустрілися з апостолом Павлом. Тут апостоли вирішили  за спільною згодою призначити єпископів: Кріскентія – в Галатію, Маркіана – в Сіракузи, а Панкратія – в Тавроменію, сицилійське місто.

На кораблі Святий вирушив до місця свого служіння. Разом з ними плили також два начальники корабля, яких він своїми проповідями навернув до віри і охрестив.

Коли ж вони прибули в Тавроменію, то біси, що перебували в тамтешніх ідолах, засумували і кумири, враженні прибуттям святого, падали і вщент розбивалися. Там були дуже шановані населенням боги, на честь яких був збудований храм. Коли святий Панкратій наблизився до цього храму, будівля потріскала і, ніби від страшного землетрусу, з усіма ідолами впала в море.

Тоді ж у місто прибув його правитель, Боніфатій, який, побачивши Панкратія і справи його і почувши проповіді його, увірував і охрестився. Він наказав за місяць побудувати церкву, де почав служити архієрей Божий, навертаючи і навчаючи люд. Святий зцілював немічних, виганяв бісів, на підтвердження того, що проповідував.

І ось, з кожним днем кількість  вірних Богу все збільшувалася і вже майже всі жителі міста були християнами. Але диявол направив проти християн жорстокого мучителя Аквіліна. Він з військом своїм пішов на Тавроменію, аби її зруйнувати, а жителів-християн жорстоко покарати.

Народ злякався цієї вістки,  а святий втішав їх, переконуючи, що вороги не заподіють їм шкоди. Коли вороги наблизилися до міста, до них вийшли святий Панкратій з кліром, несучи чесний Хрест Господній і дві святі ікони: Христа Спасителя і Богородиці. Тоді ж страх невимовний напав на ворогів і вони були, ніби окутані темрявою, і один одного вбивали, а деякі і самі себе пронизували мечами. Коли ж темрява покинула їх, побачили вони, що наробили і зрозуміли, що це Господь їх так покрав за гоніння на християн. Ті, хто залишилися живими, припали до ніг святого Панкратія, просячи прощення, і благали про хрещення. Жителі міста тішилися, що позбулися ворогів і що тепер у них нові друзі. Після цього випадку Панкратія почали ще більше шанувати і виконували всі його накази.

Через багато років, які святитель був духовним батьком для християн, особливо новонавернених, кілька затятих язичників домовили вбити Панкратія. Вибравши час, вони таємно напали на святого і укаменували його. Так святий Панкратій закінчив своє життя мученицьким подвигом і разом з апостолами постав на небесах, аби славити Господа навіки віків. Амінь.