Цього дня, у 1918 році, у ході першої радянсько-української війни Київ було звільнено від кацапів (на той час рабсіянські орди називали себе більшовиками)

Як відомо, більшовики захопили Київ 8 лютого. Вже наступного дня був укладений Берестейський мирний договір, відповідно якого півмільйонний контингент австро-німецьких військ почав займати територію Лівобережної України.

Загальна чисельність німецько-австрійських військ сягала 450 тисяч солдатів і офіцерів. Вони швидко просувались вперед, майже не зустрічаючи опору.

Німецьке командування, провівши переговори з Центральною Радою, погодилось, що під час наступу на Київ, українські частини – Січові Стрільці та гайдамаки, будуть йти попереду німецького війська.

Загальний наступ українського війська на Київ відбувався під командою генерала Костянтина Прісовського. На підступах до міста 28 лютого 1918 року українські підрозділи розбили рештки більшовицьких загонів біля Северинівки під Бучею. Шлях на Київ був вільний. Вже з самого Києва більшовики пішли без бою: 1 березня залишки більшовицького війська відійшли на лівий берег Дніпра. Того ж дня кияни побачили на вулицях нечисленні підрозділи українського війська: гайдамаків Симона Петлюри, Січових Стрільців Євгена Коновальця та запорожців Костянтина Прісовського. Їм було влаштовано урочисту зустріч з церковними дзвонами та молебнями.

Німецька армія втупила у Київ 2 березня, а вже наступного дня на Софійській площі пройшов урочистий парад. Слідом за німецькою армією до Києва повернулася і законна українська влада: спочатку – Рада народних міністрів, а 9 березня – Центральна Рада.

3 березня 1918 року у Бресті-Литовському був підписаний мирний договір між Радянською Росією з одного боку та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією з іншого, відповідно якого Росія визнавала незалежність України.