Святитель Михаїл, перший митрополит Київський, за Іоакимівським літописом був сирійцем, за рештою літописів – болгарин, або серб. В 989 році він прибув з Корсуня разом з іншими священнослужителями до святого рівноапостольного князя Володимира, який незадовго до цього прийняв Хрещення. На долю першого митрополита нашої Церкви випало нелегке, але благодатне служіння. Він ревно обходив новопросвічену Руську землю, проповідуючи Святе Євангеліє, хрестячи і повчаючи новонавернених людей, закладаючи перші храми та духовні училища. В Ростові він заснував першу дерев’яну церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці і поставив там єпископом Феодора Грека. Святитель Михаїл був мудрим і тихим, хоча і строгим ієрархом. Церква на землях Русі зберегла пам’ять про заслуги первосвятителя: в синодиках Київського і Новгородського Софійських соборів він по праву називається першоначальником.

Упокоївся святитель Михаїл в 992 році і був похований в Десятинній церкві Пресвятої Богородиці в місті Києві. Приблизно 1103 року при святому ігумені Феоктисті ( пізніше святитель Чернігівський), мощі його були перенесені в Антонієві (Ближні) печери, а 1 жовтня 1730 року у Велику Печерську церкву Успіння Пресвятої Богородиці. На даний час нетлінні мощі святителя знаходяться в Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври. Пам’ять святителя Михаїла свято шанується в нашому українському народі. Православний люд прославляє митрополита Михаїла як великого угодника Божого. Свята Церква щиро звертається до нього: Радуйся, Михаїле, великий ієрарше, Церкви нашої преславний первопрестольниче.

Священномученик Григорій, просвітитель Великої Вірменії


Свята мучениця Рипсимія

Святий звелів зібрати останки замучених дів; їх з честю поховали, а на місці поховання побудували церкву. В цю церкву святий Григорій привів біснуватого царя і велів йому молитися до святих мучениць. Тиридат зцілився, розкаївшись у своїх злочинах проти Бога, і прийняв зі всім своїм домом святе Хрещення. Наслідуючи приклад царя, хрестився і весь вірменський народ. Стараннями святого Григорія був побудований в 301р. Ечміадзинський собор на честь Зішестя Святого Духа. В 305 році. Святитель Григорій вирушив в Кесарію Кападокійську і там був поставлений архиєпископом Леонтієм на єпископа Вірменії. За свої апостольські труди він отримав ім’я Просвітителя Вірменії. Святитель Григорій навернув до Христа також багатьох людей сусідніх країн – Персії та Асирії. Розбудувавши Вірменську Церкву, святитель Григорій прикликав до єпископського служіння свого сина, Аростана-пустельника, а сам пішов в пустелю. Святитель Аростан в 325 році був учасником Першого Вселенського Собору, що засудив єресь Арія. Святитель Григорій, пішовши в пустелю, упокоївся в 335 році. Десниця і частина його святих мощей зберігається нині в скарбниці Ечміадзинського кафедрального собору в Вірменії. За традицією Вірменської Апостольської Церкви, яка дійшла до наших днів, цією десницею Верховний Каталікос-Патріарх всіх вірмен благословляє святе миро під час мироваріння.