Преподобний Прокопій народився в країні Декаполітській на схід від Галілейського озера. Ця місцевість отримала свою назву від десяти міст, розташованих в ній, довкола моря Галілейського. Про цю країну згадує святий євангеліст Марк, кажучи: «Ісус знову пішов до моря Галілейського, через околиці Десятимістя» (Мк.7: 31). Залишивши суєтний світ, Прокопій прийняв монашеський сан і проводив увесь час у молитві та пості. Досвідчений у чернечих подвигах, прикрашений чистотою душевною, він був славним і знаменитим серед подвижників. У той час настали важкі часи іконоборчої єресі; її першим зачинателем був беззаконний цар грецький Лев Ісаврянин, який називав святі ікони ідолами, а тих, хто поклоняється їм – ідолопоклонниками. Він немилосердно вбивав багатьох безвинних православних, проклинав усіх правовірних царів, святителів і християн, які шанували святі ікони, у час, що передував його правлінню.

Саме в той час великий і непорушний стовп Православ’я і відданий захисник правої віри, преподобний Прокопій, повстав проти безлічі єретиків, які у своєму лукавстві хулили втілення Бога Слова і безчесно заперечували святі ікони. Він будив сором єретиків, викриваючи їх мудрування і долаючи його непереможними богонатхненними словами; немов павутину, розірвав преподобний Прокопій їх хитромудрі словесні плетіння.
Цим він викликав на себе гнів безбожного імператора, який, як той дикий лев, що вийшов із пустелі, рикав, шукаючи здобич.
Це і накликало на нього гнів і немилість імператора. За велінням правителя, святого Прокопія схопили і піддали жорстоким мукам: його немилосердно били, стругали тіло залізними знаряддями, а потім кинули в темницю. У цих похмурих стінах преподобний Прокопій, разом зі святим Василієм, його сподвижником по чернечому життю, мучився аж до смерті імператора Лева Ісаврянина. Коли ж Лев помер, то Прокопій разом з Василієм та іншими святими мучениками, був випущений із в’язниці. Кінець свого життя преподобний Прокопій Декаполіт провів мирно в чернечих подвигах.
У глибокій старості відійшов він в інше життя, щоб бачити Христа вже не на іконах, що захищав усе життя, а лицем до лиця, щоб отримати від Нього за свою працю і страждання велику нагороду на небесах.